Про що тільки ми не мріємо протягом життя! Бути гарними і успішними, коханими й високопрофесійними, мати віллу на Карибах і маленьку затишну дачу в Підмосков’]… Але чому наші бажання не збуваються?
Якби всі людські бажання виконувалися, земна куля стала б пеклом.
Пьер Буаст
Людина – єдина істота, розвиток якого повністю залежить від його бажань і від взаємодії із собі подібними в процесі їхнього здійснення. Він має відчуття минулого, сьогодення й майбутнього, підпадає під вплив навколишнього середовища й сам впливає на неї.
Може зважити свої шанси й відкоригувати своє поводження. Із пробудженням чергового бажання в ньому народжуються нові потреби, і він відчуває необхідність у їхньому задоволенні. Щоб виконати це завдання, воно змушено розвиватися.
Якщо людина не почуває недоліку в чому-небудь, він зупиняється в розвитку. Тільки незадоволене бажання змушує нас пускати в хід свій розум і шукати шляхи рішення проблеми.
Бажання є двигуном прогресу. Саме воно штовхає нас уперед, спричиняючись усе, що відбувається з людиною окремо й з людством у цілому. Безперервний розвиток бажання формує сьогодення, а також майбутнє, до якого ми йдемо.
Отчого ж тоді людина випробовує перманентний стрес, виявляючись у полоні своїх незбутніх з?
Перекручено первісне посилання
Сама головна причина полягає в помилковій мотивації.
Бажання людини зв’язані часом не тільки з потребами його виживання, благополуччя й розвитку, але й з конкуренцією.
Так, людина безупинно міняється, але обумовлено це не стільки ступенем комфортності його існування, скільки прагненням володіти тим, що є в інших.
Вся погано те ,що він не просто хоче мати набагато більше, ніж його ближній, йому важливо, щоб в останнього було менше, ніж у нього. Тому дуже часто людське бажання позначається такими термінами, як “егоїзм”, “бажання виняткових насолод” або “бажання одержувати саме вище задоволення”.
Чому ми заздримо співробітниці, що вийшла заміж за іноземця й виїхала на ПМЖ в Америку, чому ми готові шукати в ній вади й брехати про те, що любов’ю там і не пахне, один тільки голий розрахунок?
Чому поспішаємо таврувати успішних, викривати щасливих, критикувати талановитих, ганьбити працьовитих, сумніватися в добрі й розумних? Чому?
Тому що нам не тільки хотілося б самим бути такими ж, але й переплюнути, довести свою винятковість, незамінність, оригінальність, унікальність і т.д. Навіть не віддаючи собі в цьому звіту, ми мітимо тільки в категорію “вищий сорт”. А в підсумку одержуємо перманентний стрес несправджених очікувань.