Абсолютна більшість людей хоч раз у житті переживало дежавю – одне із самих таємничих явищ, пов’язаних з нашою пам’яттю. Полягає воно в тому, що в людини, з яким відбувається та або інша подія, раптом виникає відчуття, що все це з ним уже один раз було. Властиво, саме це слово, що прийшло до нас із французької мови, і означає “уже бачене” – “deja vu”.
Уперше назва “дежавю” запропонував французький психолог 19 століття – Эмиль Буарак, він же описав цей феномен у своїй книзі “Психологія майбутнього”. З тих пор пройшло більше сотні років, але серед учених дотепер немає єдиного пояснення даному явищу. Тим часом, воно як і раніше займає розуми психологів, медиків і інших дослідників.
Достеменно відомо лише те, що подібний стан переживав до 97% людей, причому в молодому віці воно зустрічається набагато частіше, ніж у старості. Чому так – ніхто толком не знає, але факт залишається фактом. Крім того, ряд учених відмінюється до того, що в страждаючою епілепсією дежавю трапляється частіше, ніж у здорових людей. Якщо ж воно відбувається занадто вуж часто й носить характер галюцинацій – психіатри розцінюють дежавю як прояв психічного розладу.
Випадки дежавю, згадані відомими людьми
Про випадки дежавю у своєму житті розповідали багато великих людей, деякі з них уживали спроби витлумачити даний феномен. Приміром , Зиґмунд Фрейд, що називав його надприродним і чудесним явищем, пояснював дежавю наявністю в людини несвідомих бажань і фантазій. У своїй роботі “Психопатологія повсякденного життя” він описує історію 37-літньої жінки, що в 12-літньому віці пережила неймовірно яскравий випадок дежавю й через багато років повідала про нього Фрейдові.
Будучи дівчинкою, вона була запрошена в гості до своїх шкільних подруг, у село. І хоч до того часу в тім місці ніколи не бувала, тільки-но ввійшовши в сад, вона випробувала відчуття, що всі тут їй добре знайомо. Далі – більше: входячи в будинок, вона зовсім точно знала, як у ньому розташовані кімнати, яка обстановка в кожній з них…
Тому що ж витлумачив произошедшее Зиґмунд Фрейд? На його думку, відправляючись у гості, дівчинка була в курсі, що в її подруг є брат. Побачивши його особисто, вона знайшла, що парубок дуже погано виглядає, і подумала: незабаром він умре. Тим часом її власний єдиний брат був декількома місяцями назад небезпечно хворий дифтеритом.
Отож , Фрейд уважав, що дівчинка, щоб залишитися єдиною улюбленою дитиною в родині, у глибині душі бажала смерті своєму братові, коли той болів (сама цього абсолютно не усвідомлюючи). Пройшло якийсь час, і вона зштовхнулася зі схожою ситуацією – брат подруг у небезпеці. Це воскресило в ній спогаду про те, що кілька місяців вона сама пережила подібне. От тільки замість того, щоб згадати про своє несвідоме витиснуте бажання смерті улюбленого братишки, вона перенесла своє почуття пригадування додому , сад, місцевість, інтер’єр і так далі. Таке от мудроване пояснення дає Фрейд.
Карла Густава Юнга теж досить цікавила тема дежавю. Він уважав, що це явище може бути викликано пригадуванням сну. Причому сон цей, на думку Юнга, може відтворювати події минулого життя людини (у тому числі й в іншім тілі). Сам він уперше випробував цей стан в 12 років. Майбутній основоположник аналітичної психології побачив у когось у гостях стародавню порцелянову статуетку у вигляді старого доктора, що жив в 18 столітті.
Старий лікар був взутий у черевики із пряжками, – вони-те й зробили на юного Юнга незабутнє враження, – він раптом зрозумів, що ця пара взуття колись належала йому самому: “Я чомусь пам’ятав ці туфлі в себе на ногах і не міг пояснити, звідки узялася ця божевільна переконаність”.
От що ще розповідає Юнг про свої переживання того років:
“У голові в мене була каша: у мені як би зійшлися два чоловіки: один – школяр, що не встигає по математиці й далеко не впевнений у собі, другий – поважна особа… Цей “другий” був літньою людиною, вона жив у вісімнадцятому столітті, носив туфлі із пряжками й біла перука, з у найманому екіпажі з високими колісьми, обладнаному козлами на пружинах зі шкіряними ременями”.
Яскраве переживання дежавю відвідало один раз і Лева Толстого. Він не намагається пояснити даний феномен, але барвисто описує випадок, що якось відбувся з ним на полюванні: кінь графа з об корч, і той упав, боляче вдарившись головою об землю. У той же момент перед Львом Миколайовичем виникла дивна картина, – він раптом чітко згадав, що вже падав з коня 200 років тому, будучи зовсім іншою людиною.
… і історії, розказані простими смертними
Треба сказати, що, дуже часто випадки дежавю пов’язані із цілком повсякденними, банальними життєвими ситуаціями, з нічого не значущими, нудними, здавалося б, речами: проїхала зелена машина, мимо пройшла людина в капелюсі, удалечині звучала музика, накрапав дощик, пахнуло бузком, в одному з вікон виднілася біла кішка, що сидить на підвіконні… Начебто нічого особливого. І раптом… Стіп! Але ж все це вже було колись!
Втім, іноді відбуваються й більше яскраві історії.
От досвід переживання дежавю молодою дівчиною, що приводить у своїй роботі вітчизняний дослідник даного явища Андрій Курган:
“Моя подруга із чоловіком переїхала в інше місто. Через рік я поїхала неї відвідати, раніше там ніколи не була. Наступного дня вони на своїй машині повезли мене дивитися визначні пам’ятки. Вирішили показати мені пішохідний бульвар. Ми припарковали машину й пішли до цього місця. Весело розмовляли, радувалися нашій зустрічі. А в мене усередині росло занепокоєння – мені здавалося, що я тут уже була й всі мені знайомо. Я сказала про це подрузі, але вона тільки посміялася.
Незабаром нам потрібно було загорнути за кут, там і починався цей бульвар. Я відчула сильне серцебиття – навіть ноги підкосилися. Я говорю: “Зараз загорнемо, і по одну сторону буде чорно-сіра церква, а по іншуу – дуже великий магазин на горі, а щоб у нього зайти, потрібно пройти багато сходів. Отут уже моя подруга ледве не сповзла на землю. Ми злякалися дуже, але саме так і було. Церква була вірменсько-грецька, 16 століття. Її відновили тільки півроку назад саме в тім виді, як я й описала. І магазин був там з 19 століття, якомусь купцеві належав. Він там жив, випускав мануфактуру й нею же торгував. Магазин теж реставрували, але набагато раніше, і зараз там універмаг. З тих пор пройшло багато років, дотепер я не знаю, що це було, але відчуття були дуже з. Більше я там ніколи не була”.